МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ РИЗИК-СЕРЕДОВИЩА В ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Функціонування будь-яких суб’єктів за сучасних умов господарювання тісно пов’язана з виникненням ризикових ситуацій, які здатні призвести до небажаних змін джерел формування і напрямків використання фінансових ресурсів, а також до негативних тенденцій у процесі формування його проміжних та кінцевих фінансових результатів, у тому числі до втрати прибутку / доходу / капіталу. У зв’язку з цим актуальність проблеми аналізу й оцінки ризиксередовища у контексті планування розвитку суб’єктів реального сектору економіки не викликає заперечень. Метою статті є дослідження методологічних аспектів аналізу й оцінки ризик-середовища в процесі планування розвитку суб’єктів реального сектору економіки. Авторами досліджено сутність, зміст та складові елементи планування розвитку суб’єктів реального сектору економіки. Зазначено, що планування розвитку суб’єктів реального сектору економіки спрямовано на вирішення таких основних завдань: оцінка доцільності й необхідності функціонування та розвитку з урахуванням стадії життєвого циклу суб’єкта господарювання; підвищення стійкості, інвестиційної привабливості та оптимізація обсягів залучення ресурсів для реалізації проектів розвитку; зниження ризиків операційної, інвестиційної та фінансової діяльності; удосконалення цінової, збутової і асортиментної політики та вивчення існуючої місткості і перспектив розвитку ринків збуту; визначення перспектив діяльності на основі системи кількісних та якісних параметрів розвитку з урахуванням зміни ризик-середовища тощо. Визначено місце та роль аналізу і оцінки ризик-середовища у процесі планування розвитку. Доведено, що зовнішнє і внутрішнє середовище можна визначити як ризик-середовище суб’єкта реального сектору економіки, яке може бути відображено макро-, мезо- і макрорівнями. Авторами визначено основні фактори ризик-середовища, що характеризують планування розвитку суб’єкта реального сектору економіки підприємства та визначено й систематизовано основні методи його аналізу й оцінки, які поділено на неформалізовані і формалізовані. Неформалізовані – засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, формалізовані – базуються на достатньо визначених формалізованих аналітичних залежностях. Ефективність системи планування визначається досягненням сформованих тактичних і стратегічних цілей та забезпеченням конкурентних переваг за допомогою реалізації наявних можливостей та нейтралізації загроз ризик-середовища. Для того щоб оцінити ефективність системи стратегічного планування на підприємстві, необхідно сформувати систему фінансових і нефінансових, кількісних і якісних показників, які повною мірою відображали би зміни, пов'язані з діями з реалізації стратегічних і тактичних планів розвитку, що потребує подальших наукових досліджень