Закордонний досвід формування інноваційних екосистем

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.25140/2411-5215-2025-2(42)-323-336

Ключові слова:

інноваційна екосистема; стратегія; промисловість; підприємство; підприємництво; бізнес; інноваційні технології; цифрові технології; цифрова трансформація; стартап проєкти; університет

Анотація

Стаття присвячена дослідженню закордонного досвіду формування інноваційних екосистем у сучасних умовах. Проаналізовано наукові підходи до визначення сутності поняття «екосистема». Визначено дефініційний зміст поняття «інноваційна екосистема», визначено основні її компоненти. Окреслено особливості розвитку інноваційних екосистем на основі аналізу закордонного досвіду, визначено типи, рівні та роль університетів у сприянні розвитку таких екосистем. Аргументовано, що оскільки сучасна економіка заснована на технологіях, університети також повинні змінюватися темпами, незвичними для вищої освіти. Зберігаючи основну місію – навчання наступного покоління та розвиток нових форм знань, університети повинні також забезпечити зростаючу роль у стимулюванні інновацій і економічного розвитку. Досвід провідних країн доводить, що заклади вищої освіти повинні активно відповідати на виклики цифрової революції та відігравати все важливішу роль в інноваційних екосистемах і економіках.  Досліджено кращі закордонні практики сприяння розвитку інноваційних екосистем, серед яких: Асоціація менеджерів з технологічного розвитку університетів AUTM, Незалежне федеративне агентство NSF, Європейський інститут інновацій і технологій ЕIT, Ініціатива навичок Західної Філадельфії (West Philadelphia Skills Initiative), Програма стипендіатів Майєрхоффа (UMBC). Доведено, що інноваційні екосистеми є ключовими елементами сучасної економіки, оскільки вони створюють сприятливі умови для розвитку нових технологій, продуктів і послуг, об'єднуючи різних учасників – представників бізнесу, наукові установи, державні органи, інвесторів та стартапи – з метою створення нових ідей і їхнього впровадження. Проаналізовано типи інноваційних екосистем, а саме закриті, відкриті, регіональні та галузеві, мають різні підходи до взаємодії між учасниками, що дозволяє адаптувати ці моделі до специфічних потреб і умов розвитку. Аргументовано, що інноваційні екосистеми мають численні переваги, зокрема, можливість швидкого впровадження інновацій, підвищення конкурентоспроможності галузей та регіонів, а також стимулювання економічного зростання через кооперацію та конкуренцію між учасниками. Водночас акцентується увага на тому, що вони стикаються з певними викликами, серед яких залежність від економічних циклів певних галузей, регуляторні обмеження та потреба у постійному оновленні ресурсів і технологій. Визначено перспективні напрями впровадження інноваційних екосистем: розширення доступу до фінансування через державні, приватні або комбіновані інвестиції, що дозволить стартапам і малим підприємствам швидше впроваджувати нові ідеї; підвищення рівня співпраці між секторами, залучення не лише підприємств, але й наукових установ, університетів та держави до процесу розвитку екосистеми, що сприятиме ефективнішій генерації та впровадженню інновацій, особливо у високотехнологічних і соціально значущих сферах; розвиток регіональних та галузевих екосистем, створення регіональних інноваційних хабів та галузевих кластерів сприятиме розвитку локальних економік та підтримці унікальних потреб різних галузей, таких як технології, охорона здоров’я чи зелена енергетика; підготовка кадрів та освіта – системи навчання та підготовки фахівців, орієнтовані на інноваційні екосистеми, сприятимуть розвитку кваліфікованих кадрів, здатних реалізувати та підтримувати інноваційні проєкти.

 

Біографії авторів

Ольга Попело, Національний університет «Чернігівська політехніка»

доктор економічних наук, доцент, професор кафедри менеджменту та адміністрування

 

Наталія Іванова, Національний університет «Чернігівська політехніка»

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри підприємництва і торгівлі

Посилання

Adner, R. (2006). Match your innovation strategy to your innovation ecosystem. Harv. Bus. Rev., 84 (4), 98–107.

Moore, J. F. (1993). Predators and prey: a new ecology of competition. Harv. Bus. Rev., 71(3), 75–86.

Gomes, A. de V. Facin L., Salerno, S., Ikenami, M., Kazuo, R. (2008). Unpacking the innovation ecosystem construct: evolution, gaps and trends. Technol. Forecast. Soc. Chang., 136, 30–48. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2016.11.009.

Granstranda, O., Holgersson, М. (2020). Innovation ecosystems: A conceptual review and a new definition. Technovation, 90–91. https://doi.org/10.1016/j.technovation.2019.102098.

Budden, P., Murray, F. (2022). Strategically Engaging With Innovation Ecosystems. MIT Sloan Management Review.

Florida, R. (2014). The Creative Class and Economic Development. Economic Devel-opment Quarterly, 28(3), 196–205.

Cai, Y., Ramis, Ferrer B., Luis, Martinez Lastra J. (2019). Building University-Industry Co-Innovation Networks in Transnational Innovation Ecosystems: Towards a Transdisciplinary Approach of Integrating Social Sciences and Artificial Intelligence. Sustainability, 11(17), 4633.

Cao, Y., Liu, J., Yang, Y., Liu, X., Liu, Z., Lv, N., Ma, H., Wang, Z., Li, H. (2023). Construct a Regional Innovation Ecosystem: A Case Study of the Beijing-Tianjin-Hebei Region in China. Sustainability, 15(9), 7099.

Carneiro, de O., Isidro, Filho D. K., Criado, J. I. (2023). Public Sector Innovation Ecosystems: A Proposition for Theoretical-Conceptual Integration. International Journal of Public Administration, 1-14.

Pererva, P., Kuchynskyi, V., Kobielieva, T., Kosenko, A., Maslak, O. (2021). Eco-nomic substantiation of outsourcing the information technologies and logistic services in the intellectual and innovative activities of an enterprise. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 4(13(112)), 6–14.

Bittencourt, B. A., Carneiro, Zen A., Gazaro, Dos Santos D. A. (2020). Orchestrating University Innovation Ecosystem: The case of a Brazilian University. Revue internationale d’intelligence economique. Lavoisier, 69–95.

Association of University Technology Managers (AUTM). (n.d.). https://autm-net.

U.S. National Science Foundation. (n.d.). https://new-nsf-gov.

European Institute of Innovation and Technology (EIT). (n.d.). https://eit-europa-eu.

U.S. Bureau of Labor Statistics. (n.d.). https://www.bls.gov.

West Philadelphia Skills Initiative. (n.d.). https://philadelphiaskills-org.

Science, 23 May 2014: Vol. 344, Issue 6186, pp. 843-851, DOI: 10.1126/science.1251868.

Lemeshko, M. (2021). Sutnist ta osoblyvosti formuvannia ekosystem biznesu v novii ekonomitsi [The essence and peculiarities of the formation of business ecosystems in the new economy]. Ekonomika ta suspilstvo – Economy and Society, 34. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-49.

Lindeman, R.L. (1942). The trophic–dynamic aspect of ecology. Ecology, 23, 399–418.

Tansley, A. G. (1935). The use and abuse of vegetational concepts and terms. Ecolo-gy, 16, 284–307. https://doi.org/10.2307/1930070.

Willis, A. J. (1997). The Ecosystem: An Evolving Concept. Functional Ecology, 11(2), 268–271. https://doi.org/10.1111/j.1365-2435.1997.00081.

World Resources Institute. 2000. World Resources 2000–2001: People and ecosys-tems: The fraying web of life. (n.d.). http://surl.li/glywci.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-11

Як цитувати

Попело, О. ., & Іванова, Н. . (2025). Закордонний досвід формування інноваційних екосистем. Проблеми і перспективи економіки та управління, (2 (42), 323–336. https://doi.org/10.25140/2411-5215-2025-2(42)-323-336

Номер

Розділ

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ